Язловець

 Назва невеличкого села походить від місцевої річечки Язловки. В XІV ст. власником Язловецького замку стає староста генеральний подільський, шляхтич герба ,,Абданк’’ - Теодор Бучацький, від якого починається родова лінія Язловецьких. Протягом століть нащадки перебудовують і розширюють замок. В 1643 р. замок переходить у власність Олександра Конецпольського, який згодом в ньому будує нижній замок, що стає резиденцією господарів. В 1672р. замок не встояв від навали турків і завойовники його частково перебудували. Згодом у 1684 р. король Ян ІІІ Собеський повертає у володіння корони Речі Посполитої. У першій половині XVІІI ст. замок належав Любомирським, а в 1747 р. його новий власник Станіслав Понятовський перебудовує нижній замок на палац так як він втратив своє оборонне значення. В середині XІХ ст., коли замок прийшов у запустіння, його господар Блажовський передає палац під католицький монастир Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії і виховної школи для дівчат. Настоятелька монастиря блаженна Марцелина Даровська заснувала ще 6 таких безкоштовних виховних центрів і була похована у 1911 р. в монастирський усипальниці. У радянські часи палац був обладнаний під лікувальний санаторій, а з отриманням незалежності України знову повернутий церкві.

Крім замку в Язловці збереглись Вірменська церква Святого Миколая (1551р.), Домініканський Успенський костел (1590 р.) в ренесансно-готичному стилі, неоготична каплиця-усипальниця Блажовських. На початку XVII ст.. частим гостем Язловецьких був відомий польський композитор Микола Гомулка. У 1609 році, повертаючись з Кам'янця додому в Краків, він застудився в дорозі і помер у Язловці де і покоїться в Успенському костелі.