Місто відоме з 1540 році, коли польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну, великому коронному гетьману Яну Тарнавському на місцевість, де існувало колись давньоруське укріплення Сопільче, яке було знищене в середині ХІІІ ст.. ордою хана Батия, з умовою побудувати над річкою Серет фортецю. Назва міста Тарнопіль (до 1944 р.), за деякими припущеннями, походить нібито від місцевості порослим тереном - ,,Тернове поле’’, але більш вірогідніше назва походить від прізвища свого засновника. Будівництво замку, що височить над штучно створеним в долині р. Серет ставком, було завершено у 1548р. Стіни фортеці витримала облогу татар у 1575 та 1589 рр. Під час облоги Збаража у 1649 р. до лав війська гетьмана Богдана Хмельницького, який очолив Визвольну війну українського народу 1648-1657 рр., приєднались міщани міста. В 1672 р. турецькі війська полководця Ібрагіма Шишман-паші знищило місто, а при відступі Османської імперії у 1675 р. було підірвано кам’яні вежі фортеці, замок спалено. Лише на початку ХІХ ст.. власник міста граф Францішек Коритовський зводить на руїнах палац. Над ставком збереглась оборонна Воздвиженська церква (XVI ст.). Також прикрасою міста є церква Різдва Христового (1602-1608 рр.) та домініканський костел в стилі пізнього бароко (1749- 1779 рр.).