Бучач

Найдавнішою пам’яткою в Бучачі є руїни замку на скалистому березі річки Стрипа. Перша згадка про нього відноситься до 1379р., який належав місцевим шляхтичам Бучацьким. На початку XVІІ ст. володіння переходять до знатного роду Потоцьких. Марія Могилянка вдова Стефана Потоцького зміцнює фортецю. У 1672р. містом заволоділа турецька армія султана Магомета ІV і турецька окупація тривала до 1683р., що призвело до занепаду оборонних споруд замку. Згодом Потоцькими замок відбудовується і до середини XVІІ ст. знову стає потужним укріпленням. З 1772р., після першого поділу Речі Посполитої, замок не підтримується власниками, руйнується, розбирається на будматеріали. На замовлення графа Миколая Потоцького архітектор Бернард Меретин і скульптор Йоганн Пензель звели ряд визначних пам'яток пізнього бароко, міську ратушу (1750-1751рр), Хрестовоздвиженську церкву Василіанського монастиря (1753-1770рр).