Хомутець

Село Хомутець розгорнулось у межиріччі Хоролу та Хомутця. За деякими припущеннями назва села походить від схожості на хомут напрямку гирла річки Хомутець. Поселення заснували в XVI ст. миргородські козаки. В грудні 1620 р. польський король Сігізмунд ІІІ віддав Миргород з хутором Хомутець шляхтичу Івану Чернишевському, але за рік ці землі захопив черкаський староста Костянтин Вишневецький. В 1621 р. суд присудив повернути у володіння королю, який віддав їх королівському комірникові Бартоломею Обалковському. Вишневецький не підкорився рішенню суду і Хомутець залишився у його власності до 1648 р.

Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького господарем селища став Павло Єфремович Апостол, виходець з роду молдавських бояр. Після одруження з донькою миргородського полковника він перейшов на козацьку службу. Обіймав уряди хомутецького сотника, а згодом миргородського полковника. У 1657–1658 рр. хомутецькі козаки брали участь у повстанні під проводом полтавського полковника Мартина Пушкаря проти гетьмана Івана Виговського. В 1689 р., син хазяїна села, миргородський полковник Данило Апостол, майбутній гетьман Лівобережної України, отримав від гетьмана І. Мазепи універсал на володіння містечком. Хомутець стає родовим маєтком Апостолів, гетьманом зводиться дерев’яний палац, закладено сад.У 1754 р. наступний спадкоємець, другий син гетьмана Петро Данилович Апостол, збудував у Хомутці кам’яну Троїцьку церкву з дзвіницею. Останнім власником Хомутця з роду Апостолів був Михайло Данилович, після його смерті у 1816 р. рід по чоловічій лінії урвався. У 1817 р. двоюрідний брат останнього власника Іван Муравйов-Апостол, спадкоємець по жіночій лінії гетьмана Д. Апостола, відомий письменник, перекладач, сенатор і дипломат, батько трьох декабристів – Сергія, Матвія та Іполита оселився у Хомутці. Згодом він перепланував парк і прибудував до палацу кам’яні флігелі. У родовій садибі в 1824-1825 рр. відбувалися збори декабристів. Після смерті Івана Матвійовича маєток перейшов у власність його молодшого сина Василя. Після революції 1917 р. маєток було пограбовано і націоналізовано. За радянської влади тут розташовувався ветеринарно-зоотехнічний технікум.