Лубни

Лубни заснував у 988р. київський князь Володимир Святославович, як одну із фортець для захисту Київської Русі від нашестя татаро-монгольських племен. Вперше місто згадується у Іпатіївському літописі у 1107 р., коли дружина Великого князя київського Володимира Мономаха розгромила половців хана Боняка. У 1239 р. фортеця не витримала монголо-татарської наваали. Черкаський староста князь Олександр Вишневецький отримав від польського короля Сігізмунда ІІІ право на будівництво замку. В урочищі Солониця в 1596р. завершилось протиборство селянсько-козацького повстання Северина Наливайка з польскою шляхтою. Ватажок був зраджений та виданий до рук Станіслава Жолкевського. На кошти двоюрідної сестри Петра Могили княгині Раїни Могилянки Вишневецької поряд з містом у 1619 р. було засновано Мгарський Спасо-Преображенський монастир. Найвідоміший володар та уродженець Лубен був Ярема Вишневецький, батько майбутнього короля Речі Посполитої Міхала Корибута Вишневецького. Заможній шляхтич зводить в місті один з найкращих палаців Європи. Впродовж 1639-1648 рр. місто було столицею ,,Вишневеччини’’ . У 1648р. Лубни стали центром окремого полку, в 1649 р. увійшли до складу Миргородського полку, а з 1658 р. відновлено Лубенський козацький полк. У 1709р. через місто проходили царські війська з імператором Петро І. Лубни відвідували О. Пушкін, Т. Шевченко. Прекрасою міста є збудований в 1907р. будинок Єпархіального училища, церква Різдва Пресвятої Богородиці (ХІХст.) та Свято-Троїцька церква (ХVІ І- ХІХст.).