Веприк

Село розкинулось на березі р. Веприк, що мабуть і дало назву поселення, яке було прикордонним укріпленням у ХVІ ст. між Московською державою та Річчю Посполитою. Під час Північної війни в 1708-1709 рр. у Веприку проходили військові баталії між шведським королем Карла ХІІ та російською армією Петра І. Після буреломних подій село було спалено. У 1764 р. Катериною ІІ Веприк було даровано останньому гетьману України Кирилу Розумовському. Згодом село стає власністю поміщиків Масюков, на кошти яких були зведені Успенська (1821р.) та Миколаївська (1823р.) церкви.