,,Не весело на світі жить,
Коли нема кого любить’’.
Т. Шевченко

Березова Рудка вперше згадується у 1717 р. як володіння гетьмана Івана Скоропадського. В 1752 р. село придбав київський полковий осавул Йосип Закревський. Після його смерті в 1759 р. майно успадкував середній син Григорій. Після одруження в 1770 р. з Ганною Лизогуб новий власник переселяється в Березову Рудьку. Г. Закревький розбудовував садибу, а його син Василь в подальшому починає істотну перебудову батьківського маєтку. В 1838 р. за планом архітектора Є. Червінського зводиться в стилі необароко палац. Після смерті хазяїна, маєток успадковує його старший племінник Платон Закревький.

Але захоплюється поет і вродою хазяйки маєтку Ганною Закревською, дружиною старшого брата Платона. Майже з першої їхньої зустрічі на балу, Тарас зберігав таємно зірвану блакитну квітку з її сукні. Відставний полковник П. Закревський одружився з 17 ти річною Ганною у 1839 р. і був вдвічі старше від своєї нареченої. Глибоко в серце поета проник ніжний погляд великих темно-голубих очей, саме такі він написав на портреті Закревської. Своєї чарівністю вона надихнула Тараса на ліричну поезію. Саме їй на засланні в 1848 р. він присвятив найніжніші рядки в своїх творах ,,Г.З.’’ та ,,Якби зустрілися ми знову’’. В 1882 р. після смерті П. Закревського Березову Рудку успадкував його син юрист Ігнатій, який був на службі у імператора Олександра ІІІ, входив до масонської ложі та захоплювався єгиптологією.