Диканька

Цей мальований куточок Полтавщини оспіваний Миколою Гоголем у ,,Вечорах на хуторі біля Диканьки’’ і прославлений далеко за її межами. З деяких джерел назва поселення походить від ,,дикого’’ тобто густого навколишнього лісу. Селище вперше згадується в 1658 р., коли поблизу відбувався бій між загонами повсталого полтавського полковника Мартина Пушкаря і військом гетьмана Івана Виговського. Мальовниче село пов’язане з генеральним суддею Василем Кочубеєм, якому у 1687 р. відповідно до гетьманського універсалу Івана Самойловича була передана Диканька. Під час Північної війни напередодні Полтавської битви в селі розміщувались війська гетьмана Івана Мазепи, а в сусідніх великих Будищах був табір Карла ХІІ. У 1780 р. архітектором М. Орловим була зведена Троїцька церква. Саме її розписував Вакула, знаменитий гоголівський персонаж оповідання ,,Ніч перед Різдвом’’. На території родової садиби Кочубеїв в 1794 р. архітектором М. Львовом була зведена Миколаївська церква, яка стала родинною усипальницею. Наприкінці ХVІІІ ст.. за проектом Джакомо Кваренгі розпочато будівництво палацового комплексу. В 1817 р. маєток Кочубеїв відвідав російський імператор Олександр І, на честь перебування якого у 1820 р. з боку парадного в’їзду, за проектом Л. Руска, спорудили Тріумфальні ворота. З приходом більшовиків в 1918-1920 рр. садибу було розграбовано та знищено.