Линовиця

 Вперше Линовиця згадується в перепису Лівобережної України за 1629 р. в той час війтом, тобто старостою хутора був Василій Линовицький. Є припущення, що саме від його прізвища походить назва поселення. За іншою думкою назва походить від словосполучення ,, линь ловиться’’, нібито в ті часи місцева річка була заводнена рибою линь, яку так полюбили козаки. В першій половині ХVІІ ст.. село входило до складу Речі Посполитої, а в період 1639- 1648 рр це власність Яреми Вишнивецького. В 1713 р. Линовиця переходить у власність гетьмана івана Скоропадського. В 1735 р. на кошти Батуринського та Переяславського козацьких полків зводиться дерев'яний храм апостола Луки. В 1781 р. частину Линовиці придбала поміщиця Марія Башилова, яка згодом надасть маєток у спадок своєму чоловіку графу Петру Антоновичу де Бальмену. В 1796 р. на місці старого, збудовано новий кам’яний будинок з флігелями. В супереч іншого власника села Івана Стоянова, протягом 1809-1819 рр. на кошти родини де Бальменів зводиться, на честь перемоги над Наполеоном, кам’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці. У графа було два брата Олександр та Карл. Останній загинув в битві під Бородино, а Олександр після Вітчизняної війни був призначений, російським комісаром на острів Святої Єлени, доглядачем за Наполеоном. Після смерті імператора йому залишились деякі речі покійного, зокрема стіл Бонапарта, які потому зберігались в Линовиці.

Син графа, письменник, художник Яків Петрович де Бальмен був дружній з Тарасом Шевченко. На запрошення цієї видатної особистості поет неодноразово відвідує садибу в Линовиці, яка згодом стає культурним осередком. В гостинному домі приймали таких діячів як Котляревський, Гребінка, Чужбинський, Муравйов-Апостол, Жемчужников та інші. За проханням Шевченка саме Яків де Бальмен створив неймовірні ілюстрації до поеми ,,Гайдамаки’’. С початком кавказької війни в 1844 р. Яків відправляється на службу в якості ад’ютанта генерала Лідерса. В 1845 р. при наступі на місто Дарго, корпус генерала Лідерса був відрізаний від основних частин генерала Воронцова, тому було вислано депешу з Яковим де Бальменом. В дорозі графа було вбито. Засмучений звісткою про смерть друга, Шевченко присвячує написану поему ,,Кавказ’’ загиблому молодому графу. В 1919р. майно садиби було розграбовано, маєток розібрано, територію використано як тракторну бригаду з майстернями. В 1995 р. відбудовано церкву Успіння Пресвятої Богородиці.