Чернігів

Давне поселення слов’янських племен утворили на високому правому березі р. Десни одне із стародавніх міст Сіверщини - Чернігів. Вперше Чернігів згадується в літописах під 907р. За переказами, назву місто отримало на честь першого князя Чорного. За іншою легендою назва пов’язана з ім’ям доньки князя Чорного, яка, знаходячись в облозі міста, щоб уникнути наругу, викинулась з вікна. Також вважають, що Чернігів завдячує своєю назвою навколишнім ,,чорним’’ лісам.

В 1024 р, після битви під Лиственом, Чернігів став стольним градом Чернігівського удільного князівства з володарем Мстиславом Володимировичем, братом Ярослава Мудрого. За часи господарювання князем зводиться новий кам'яний княжий двір та на території дитинця постає Спасо-Преображенський собор, який стає усипальницею чернігівських князів. Після смерті Мстислава на князівство стає його брат Ярослав, а згодом, в другій половині ХІ ст., княжити розпочинає його племінник Святослав Ярославович (1054 – 1073 рр.), засновник чернігівської княжої династії Святославичів. В цей час були засновані Єлецький (1060 р.) та Троїцько- Іллінський (1069 р.) монастирі, які в подальшому стали духовними центрами всієї Чернігово – Сіверської землі. Останній, заснований Антонієм Печерським, мав Антонієві печери довжиною понад 300 м з підземними церквами. У ХІІ ст. на честь покровительки полів і худоби Святої Параскєви П’ятниці зводиться П’ятницька церква.

В 1239р. орди хана Батия знищують місто, що зупинило його подальший розвиток на декілька століть. Після опанування Золотої орди на початку XIVст. Чернігів знаходився під владою Литви, а в 1320році місто захопили поляки. В 1340р. воно переходить під владу київських князів. Згодом у 1353 р. Чернігів знову завойовує Велике князівство Литовське. Під час походів у 1482 та 1497 рр. місто руйнує військо татар. Внаслідок війни, що тривала до 1503 року, Московська держава відвоювала у Великого князівства Литовського землі Сіверщини і Чернігів стає прикордонним форпостом. У 1531-1534 рр. за наказом московського царя Василія ІІІ на колишньому княжому дитинці зводиться дерев’яна цитадель. У 1535 р. чернігівська фортеця витримала облогу литовського війська воєводи Андрія Немирича. У 1579 р. під командуванням волинських князів Костянтина Острозького та Миколи Вишневецького польсько-литовськи загони вкотре спробували захопити місто. Восени 1604 р. фортецю зайняв Лжедмитрій І, що рухався на Москву. Військове протистояння гальмувало розвиток міста. В 1618 році спустошена столиця Чернігово – Сіверської землі за Деулінською мирною угодою між Варшавою та Москвою переходить під владу Речі Посполитої. У 1623 року грамотою польського короля Сигізмунда ІІІ Чернігів отримує Магдебурзьке право і створюється чернігівський магістрат. В цей же час здійснюється покатоличення місцевого населення. Борисоглібський та Успенський собори передаються католицькій громаді. Це викликає протест місцевих жителів, які залишилися вірними православ’ю.

Під час Визвольної війни (1648 – 1654 рр.) в 1648 році сформовано чернігівський полк під керівництвом Мартина Небаби. Після звільнення Чернігова від поляків в місті починається процес відродження православної церковної організації. В 1649 році Степан Подобайло поновляє Іллінський монастир. Через 10 років в лоно православної церкви повертається Борисоглібський собор, який перебував до цього в руках домініканців. Знову стає православним і древній Єлецький монастир, відроджується П’ятницький жіночий монастир. Початок XVIIст. був відмічений в Чернігові новим будівництвом. Інженери Ламотт і Деривер складають креслення для нової фортеці, і керують ремонтом пошкоджених укріплень. За містом будується Троїцький собор, який освячений в 1695р. У 1782 р. Чернігів стає центром Чернігівського намісництва Російської імперії, а з 1808 р. Чернігівської губернії. Завдяки збереженим історичним пам’яткам на території міста дії Національний архітектурно-історичний заповідник ,,Чернігів стародавній ‘’.