Густиня

На колишніх землях князів Вишневецьких в 1600 р. києво-печерським ченцем Іоасафом був заснований Густинський Свято-Троїцький чоловічий монастир. Місцем було обрано мальований острівець ,,Густинь’’, утворений річкою Удай і болотом. За оборонними стінами монастиря часто переховувались беззахисні, незадоволені, пригнічені шляхтою селяни, які боролись проти свого знущання. Під час козацьких повстань монастир зазнавав руйнації, пожежі і саме у 1639 році київський митрополит П. Могила сприяв відродженню обителі. Також зусиллями гетьмана І. Самойловича у стилі бароко було зведено білокам'яний п'ятиглавий Троїцький собор (1672-76 рр..). До архітектурного ансамблю монастиря увійшли Воскресенська церква (кол. Успення Богородиці, 1636-1844 рр), меценатом якої став гетьман І. Мазепа, а також рожева Петропавлівська церква (1693-1708 рр..). При Катерині ІІ у 1799 р. монастир було закрито, що привело до запустіння і руйнування. У 1805 р. частина споруд була продана на торгах за цеглу, тоді ж розібрали й фортечні вежі. і лише в 1843 р. при фінансуванні князя М. Репніна знову відбудовано і відроджено. З 1845 р. Воскресенська церква використовується як усипальниця роду Репніних, але з приходом радянської влади труни й останки похованих повикидали, усипальню перетворили на льох де тримали діжки з солінням. Тут весною на початку літа 1845 р. побував Т.Г.Шевченко, про що нагадують його художні замальовки в повістях "Наймичка" і "Музикант". Більшовики з 1924 р. монастир закривають і перетворюють на колонію для безпритульних. Комуністичний режим знехтував перед святинею, храми було розграбовано, ікони порубано на дрова. Також монастир могли підірвати, якби не втручання професора М. Макаренка. Тепер тут відроджено Густинський жіночий монастир Присвятої Живоначальної Трійці.