Мукачево

Замок Паланок видно здалеку,недаремно саме ця фортифікаційна споруда є гордістю і обличчям Закарпаття. Вважається, що для контролю важливих торгових шляхів через Карпати перше укріплення було збудоване на високому пагорбі над долиною р. Латориця у ІХ-ХІ ст. За словами місцевих жителів пагорб на якому стоїть замок є насипний, а назва їхнього місто походить від слова ,,муки’’, в яких творився цей насип. Насправді він має вулканічне походження. Також є припущення, що назва походить від праслов’янської богині родючості, материнства Мокоші.

Первісне укріплення встояло перед військами половецького хана Кутеска, також орда Батия випробувала міць твердині і лише в 1242 р. замок було зруйновано монголами. Наприкінці ХІV ст. від угорського короля Сигізмунда І Мукачевську домінію одержав подільській князь Федір Корятович. Він зводить частину замку, яка зараз називається ,,верхній замок’’. На внутрішньому дворі було вирито 85-ти метровий колодязь, в стінах якого за легендою було висічені сходи до 70 – ти метрової глибини, а з самого колодязя вів потайний хід в місто. Замковий пагорб князь огородив ровом з заповненою водою з р. Латориці та дубовим частоколом – ,,паланком’’, що і дало назву замку.

У Корятовича не було нащадків і тому згодом у ХVІ ст. замок стає власністю трансільванського воєводи Жигмонда Ракоці, засновника одного з самих знатних угорських династій. Але прославився замок ,,Паланок’’ своїми найяскравішими правительками - Софії Баторі та її невістки Ілони Зріні. Вродлива Софія, католичка за віросповіданням, вийшла заміж за Дьордя ІІ Ракоці у 20-ти річному віці. Одруження примусило її змінити віру на кальвіністську, та після смерті чоловіка 39- річна Софія одразу повернулаця до католицизму і підтримала австрійський двір. Про неї і досі розповідають як про жорстоку вампірку, яка пила людську кров та приймала омолоджувальні ванни з крові неповнолітніх дівчат. За найменшу провину вона карала прислугу батогом або різками, могла кинути людину у підземелля до кімнати тортур. Здавалося, що ця жінка не мала серця, адже вона ще й обкладала людей непосильними податками. Повною протилежністю була Ілона Зріні, яка мала неймовірну красу та освіченість, володіла 15 мовами, писала вірші і сонети, вивчала математику та юриспруденцію, зналась на військовій справі. У 17 років в 1666 році вона вийшла заміж за князя Ференца I Ракоці та народила йому трьох дітей – Дьордя, Ференца та Юліану. Цього ж року її батько Петро Зріні разом з чоловіком беруть участь у антігабсбурскому палацовому перевороті. У 1671 році він був розкритий, батька Ілони стратили, а Ференца викуповує з в’язниці його мати Софія. Незабаром він померає а згодом і старший син Дьордь. В замку Сент-Міклоші (Чинадійово) в 1682 р. відбулась зустріч княгині з ватажком куруців графом Імре Текелі. Молодше на 14 років граф не встояв перед красою чарівної вдови і 15 червня в Мукачівському замку Ілона Зріні виходить заміж вдруге. У 1685 р. австрійська армія почала трирічну облогу Мукачівського замку. Оборону фортеці очолила непокорна хорватка. За переказами, вона особисто віддавала накази з передислокації артилерії, планувала вилазки розвідників. Ночами контролювала пости і дозори, а вдень перев’язувала поранених, готувала та роздавала їжу солдатам. Мужність цієї жінки покорила самого султана Махмуда IV, який під час оборони замку "Паланок" надіслав їй грамоту "атнаме", вищу державну відзнаку за честь і доблесть. І то був єдиний раз за всю історію, коли володар цієї країни дав подібну нагороду жінці. Махмуд IV сказав про Ілону Зріні: ,,Ця жінка послана Аллахом на землю для того, щоб показати невірним псам, як потрібно захищати свою Вітчизну". Княгиня піднімала бойовий дух вояків, часто з'являючись на бастіонах з десятилітнім сином Ференцом ІІ Ракоці. Так існує легенда, одного разу австрійський офіцер, побачивши на стіні замку Зріні, зупинив атаку сказавши, що він проти красунь не воює, за що був розстріляний. Але після виснаженої, довготривалої облоги та зради вона вимушена була капітулювати перед королівським військом Леопольда І. Коли австрійський генерал Караффа прийшов до неї підписувати документи про здачу фортеці, то змусив її при всіх поцілувати його чобіт. Дворянський світ був обурений таким вчином, за це його розжалували і відправили на фронт в чині солдата. Ілону судили, відібрали дітей, примусово постригли в черниці і відправили в Відень до монастиря. У 1692 р. княгиню обміняли на взятого у полон австрійського генерала і вона переїхала до Туреччини, де перебував її чоловік Імре Текелі. Після смерті матері у 1703 р. Ференц ІІ Ракоці очолив національно-визвольну війну проти панування Габсбургів, яка тривала до 1711р. Після поразки замок втрачає своє оборонне значення та з 1782р. Австрійська монархія використовує стіни замку як політичну в’язницю. За радянських часів в замку було розміщене училище.