Мошни

Село на похилому березі річки Вільшанки вперше згадується у 1494 р. у дарчій грамоті князя литовського Олександра. В 1649р., під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, село стає сотенним містечком. Неодноразово містечко зазнавало лиха від грабунку кримських татар, війська польського та палало від турецького нашестя. За ,,Вічним миром’’ 1686р. Мошни стають нейтральною смугою між Річчю Посполитою і Московською державою. Наприкінці ХVІІ ст.. село придбав Григорій Потьомкін, згодом власність успадкувала його племінниця Олександра Браницька, на честь якої був створений чудовий парк ,,Олександрія’’ в Білій Церкві. В 1819р. її донька, графиня Єлизавета Браницька, принесла Мошни в посаг своєму чоловіку князю Михайлу Воронцову. Новий власник заклав 8-ми кілометровий парк, найбільший на той час у Європі. Хазяїн маєтку спорудив на краю гори 60 – метрову вежу Святослав і коли він перебував у володіннях, то на вежі в темний час горів скляний ліхтарик. Також, на кошти господаря архітектором Г. Торічеллі у 1840р. була збудована в стилі романтизму з елементами готики Преображенська церква. У 1884р. син генерал-губернатора князь Семен Воронцов заповів маєток своїй племінниці Катерині Балашовій. У 1901 році Балашова збудувала жіночу школу, в якій застосовували грецьку (еллінську) систему освіти. Більшовиками у 1920 р. було розграбовано і зруйновано палац, а у 1943р. при відступі німці підірвали Святославову вежу. Ще однією унікальною пам'яткою Мошнів є збережений, мабуть єдиний, дерев'яний витвір київського архітектора Владислава Городецького - лікарський будинок.