Чигирин
Головна » ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ » ЧЕРКАЩИНА » Чигирин|
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, Встали, подивились на той Чигирин,
Вперше містечко на річці Тясмин згадується у ХVІ ст. як козацький зимівник, де через підніжжя Кам’яної (Замкова або зараз називають Богданова) гори проходив торгівельний шлях до Криму. |
 |
У 1589 р. за наказом польського короля Сигізмунда ІІІ черкаський староста Олександр Вишневецький зводить на Замковій горі фортецю, що дозволило стати місту оплотом у боротьбі проти татаро-турецьких поневолювачів. Незадоволене свавіллям шляхти селянство та місцеве козацтво поступово перетворює Чигирин в осередок непокори і протистояння.Так в 1597 р. спалахнуло повстання під проводом Северина Наливайка. На придушення розгніваного народу влада Речі Посполитої неодноразово висилає регулярні війська. В 1638 р. Богдан Хмельницький стає чигиринським сотником, зміцнює місто.
 |
В 1648 р. великий гетьман Б. Хмельницький очолює Визвольну війну українського народу проти знахабнілої польської шляхти. Колиска повстань та боротьби за волю і незалежність стає столицею першої української козацької держави і резиденцією гетьмана України. Тут він приймав послів з багатьох держав Європи, зокрема Швеції, Франції, Туреччини. Під горою знаходився гетьманський палац, Спаська та Успенська церкви. Смерть Богдана Хмельницького в 1657 р. призвела до поступового занепаду Чигирина. В 1676 р. усунуто від влади гетьмана Петра Дорошенка, місто втрачає статус столиці. В 1677 р. замок витримав турецьку облогу, але під час чергової облоги в 1678 р. допомогла зрада і фортеця пала під багато чисельним військом Ібрагім-Паші. При відступі гарнізону була підірвана порохова вежа, уламки якої поховали під собою близько 5000 турків. Зруйноване укріплення уже не відновлювали. Після Прутського мирного договору 1711 року Чигирин переходить під владу Польщі. Налагоджений добуток місцевого пісковику на Замковій горі для виробництва млинових жорен остаточно знищило фортецю. У 1989 р. у колишній козацький столиці створений Національний історико-культурний заповідник ,,Чигирин’’.
|
 |
 |
 |
ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ
Про походження назви міста. Назва міста походить від слова "чагарник" (тобто ,,місцевість укрита чагарниками"). За іншою версією назва походить від слова ,,черінь" - основа української печі, на якій розпалювали вогнища. На місці, де починалося будівництво Чигирина, було безліч залишків таких вогнищ. За іншим переказом, на тому місці, де перехрещувалися шляхи, була криниця, біля якої висів ,,чигир" -дерев'яний черпак для води. Деякі дослідники виводять це слово від тюркської назви "чигир" - дорога, вихід. Присвійний суфікс -ин дає підставу вважати, що назва могла походити від особового імені (у давніх документах згадується татарин на прізвище Чигир-богатир).
 |
 |
 |
Легенда про Чигир-богатиря. В прадавні часи юнак на ймення Чигир закохався в дівчину-половчанку. Всі рідні були проти цього шлюбу. Отож викупив хлопець з неволі чужоземку і поселився над Тясмином, під горою. Так виникло поселення - Чигирин.
 |
 |
 |
Є ще одна легенда розповідає про цілющу і водночас отруйну чигир-траву. То не верби луговії зашуміли, то турки-татари налетіли. Постріляли, порубали і в полон невільників погнали. Лежить козак серед степу широкого, під горою кам'яною. Лежить помирає. Матір-неньку пригадує. А ворон кряче, кряче... То не диво, то старенька козачка схилилась. Дала напитися відвару із трав степових. Випив козак - і не стало ран глибоких. Випив ще кухоль - і плечі розправив. - Сідай, козаче, на коня і поспішай невільників виручати, - наказала. А перед тим, як напасти на ворога, посій оцю траву... в степу. Пастимуться на ній коні ворожі - і будуть падати разом з вершниками. Подякував козак і поскакав у степ. Випередив він військо татарське, посіяв у нього на шляху чигир-траву. І стали коні падати з вершниками. І став козак визволяти з неволі своїх побратимів. Відтоді і проростає в степу під Кам'яною горою чигир-трава. І має вона дивні властивості: військо вороже втрачає силу. А якщо з того зілля-трави робився напій козакам, то вип'є козак його – і ран як не було. Стає він знову сильним і б'є ворогів. Ось від тієї чудодійної чигир-трави нібито і місто стало зватися Чигирином.
 |
 |
 |
Існує легенда про Кам'яного Змія, який лежить біля стін бастіону довгий час оберігає спокій Кам'яної гори та Чигиринської Фортеці. Він буде оберігати спокій тієї людина, яка сподобається йому. Але для цього потрібно підійти, вклонитися та погладити його. І тоді завжди у серці цієї людини буде злагода та спокій.
Легенда про те, як Свята Покрова стала покровителькою козаків. Одного разу йшло велике 100000-не військо турків та татар на Чигирин. Козаки та інші жителі міста розуміли, що не зможуть перемогти в бою з ворогом, стали просити допомоги у Святої Покрови. Їхні молитви були почуті і Покрова опустила свій білий рушник та місто та його жителів. Підійшовши доЧигирина, військо нічого не побачило... Ні міста, ні будинків, ні людей. Так Свята Покрова стала покровителькою козаків.
 |
 |
 |
Про походження назви річки Тясмин. Окремі мовознавці схильні ставити назву Тясмину з грецьким словом "десмос", що означає прив'язь, причальний канат, ремінь. Або з іншим словом "десма" - пута, окови, пов'язка для голови. Деякі схильні більше виводити назву з тюркського джерела, зокрема, пов'язувати з турецьким "тасма", що означає ремінь, нашийник, а потім уже з запозиченим українським тасма і російським "тесьма" (вузька смужка у вигляді стрічки). Якщо взяти до уваги те, що річка Тясмин у своїй середній течії робить майже коло, прямуючи спочатку на північний захід, а далі на схід і південний схід, то стане зрозумілим найменування річки нашийником.
Легенда про джерело. У липні 1677 року з усіх боків обложило Чигирин стодвадцятитисячне військо турків і татар. Не хліба колосились на березі Тясмину - то списи турецькі стирчали із ковил-трави. Іржали коні. Важко гупали гармати. Градом сипались кулі із турецьких рушниць. Дим піднявся угору так, що вже й берегів Тясмина не видно. Ні вдень, ні вночі не стихав герць. Перший приступ ворога не вдався. Тоді турки відступили до Тясмину, намагаючись виманити козацьке військо з-за муру і вдарити потім на нього з боків. Але козаки, яких у місті було в три рази менше, знали - на полі їм не встояти. А тут ще і води не стало. Спочатку козаки потайки підземним ходом водили коней напувати до Тясмина. Але знайшовся зрадник – повідомив Ібрагім-Пашу про потайний хід. Ринуло в нього військо турецьке. І довелося його підірвати разом з ворогами. Минув тиждень. Є порох. Є сила. Є харч. Але немає води. І тоді козаки вирішили на кам'яній горі довбати криницю... День, другий б'ють скелю, і іскриться камінь. Та все дарма. Раптом над фортецею з'явилась хмара. Метнулась блискавка - і вдарила в гору. Прокотилося відлуння, немов стрілило з тисячі гармат... І сталося диво. Розкололась скеля, і звідти бризнула прохолодна джерельна вода. Напоїли дітей козаки. Напоїли коней. Напилися і самі - і сили відразу потроїлися. Кинулися вони на військо Ібрагім-Паші. І те змушене було втікати. Року 1678 в серпні хан знову з'явився з 125-тисячним турецько-татарським військом під Чигирином. Два місяці оборонялося місто. І коли загинув останній захисник - турки і татари ввірвалися у фортецю і до щенту зруйнували її. Та коли ворог залишив цей край - місто знову ожило. Йшли люди до джерела. Пили воду, гоїли рани. Будували нове місто. Так джерело двічі урятувало людям життя. В народі його називають громобоєм. Вважається, хто з нього нап'ється, той сили набереться.
 |
 |
 |