Першим черкаським старостою у 1514 році став канівський староста Остафій Дашкевич, який розбудовував місто, укріпляв кордони, приймав участь у походах проти кримських татар і турків, за що був у пошані в українського козацтва. Він був розробником проекту в необхідності захисних укріплень на південних кордонах з постійною сторожею. Згодом цей проект втілив у життя на острові Мала Хортиця в Запорізький Січі черкаський староста Дмитро Байда-Вишневецький. Волелюбне козацтво широко розселялось за межами міста, їх почали називати черкесами (в перекладі з тюркської ,,люди сили’’), а місто войовничих козаків – Черкасами. Згодом козаками – черкесами називають і весь український народ. Протягом 1549-1552 рр. на місці старого зводиться новий замок. Доблесне військо козацьке брало неодноразово участь у походах на татар і турків, один з яких під проводом Івана Підкови.
Після другого поділу Польщі 1793 року місто відійшло до складу Російської імперії, ставши повітовим центром. З 1815 року місто розбудовується за планом відомого архітектора Вільяма Геста, створюються рівні квартали з прямими вулицями. В 1859 році в місті перебував Т. Шевченко, де виконав малюнок ,,В Черкасах’’ та склав вірші ,,Сестри’’, ,,Колись дурною головою’’. В місті збереглись особняки купців першої гільдії Цибульских (1852 р.), в стилі модерн садиба промисловця А. Щербини (1892 р.) та будинок готелю ,,Слов’янський’’ кінець (ХІХ ст..), збудований на замовлення підприємця Скорина за проектом В. Городецького в стилі построматичної готики .