Сатанів

Вперше документально містечко згадується в 1404р., коли польский король Владислав ІІ Ягайло, забовязавши обороняти околиці, дарує у власність Сатанів шляхтичу Пйотру Шафранцю. Згодом Великий князь Литовський Вітовт викуповує ці землі, а у 1431р. вони були передані подільському воєводі Пйотру Одровонжу. На захист від татарських навал, на високому пагорбі р. Збруч, новий власник розпочинає будівництво замку. З 1523р. власність переходить до Тарнавських, а з середини ХVІ ст - роду Сенявських. Місто з фортифікаційним укріпленням неоднаразово потерпали від татар. В 1641р. Катерина Синявська отримала для поселення Магдебурзьке право. Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького (1648-1657рр.) за допомогою міщан місто захопили козаки. В 1651р. козацьке військо разом з татарами вкотре захопило Сатанів і жителі спустошиного міста вимушені були спасатись за р. Дністер. В 1672 р. турецькі війська здобули твердиню, але за рік поляки не надовго її відбили. В 1676р. Сатанів знов захоплений яничарами, оборонці з населенням знищене вщент. Турецька влада панувала до 1699р. до повного вигнання мусульман з Поділля. Занедбане місто поступово відроджується. В 1711 р. коронний гетьман Адам Сенявський приймав у замку російського царя Петра І, що повертався з Прутського походу. З другої половини ХVІІІ ст. Сатановим володіли Потоцьки. Після чергового поділу Речі Посполитої наприкінці ХVІІІ ст. Сатанів входить до складу Російської імперії і стає прикордонним містечком. В той час на території замку збудували цукровий завод, що призвело до руйнації фортеці, залишки якої спостирігають нащадки, відвідуючи кліматичний бальнеологічний курорт Медоборів.