Ізяслав

Походження міста неоднозначне. Є припущення, що на прикінці Х ст.. князь Володимир передав землі в уділ своєму сину Ізяславу. Також існує думка, що містечко заснував у ХІІІ ст.. князь Ізяслав Мстиславич. У 1241 р. поселення зруйновано від татарської навали, а згодом відроджується і на прикінці ХІІІ ст.. входить до складу Галицько-Волинського князівства. У ХІV ст.. згідно грамоти польського короля Владислава Ягайла і великого князя литовського Вітовта належить князям Острозьким. Згодом по родовій гілці Острозьких володіння переходять у власність до князів Заславських, які у 1466 р. на березі р. Горинь будують дерев’яний замок. В ХVІ ст.. перебудовується в кам’яну споруду з укріпленнями. У 1596 р. починається будівництво Бернардицького монастиря. Ізяслав часто потерпав від набігів татар, але спустошене місто поступово відновлюється. Також у 1648 р. значно пошкоджено замок і монастирські будівлі військом Богдана Хмельницького. У середині XVIII ст. на руїнах замку князі Сангушки зводять палацовий комплекс, костел святого Йосипа, відбудували монастир бернардинів. Сьогодні на жаль ми бачимо лише залишки колишнього палацу, можемо спостерігати монастир бернардинів перетворений на тюрму.