Акерманська фортеця

На лівому березі Дністровського лиману в м. Білгород-Дністровському чудово збереглась одна з найбільших на теренах України середньовічна фортифікаційна споруда ХІІІ-ХV ст.– Акерманська фортеця. Як свідчать розкопки, історія міста починається з кінця VІ ст. до н.е., коли на березі лиману була заснована давньогрецька колонія у Північному Причорномор’ї – місто Тіра. В ХІІІ-ХІV ст. генуезцями було закладено фортецю Маврокастро (Чорна фортеця). В середині фортеці знаходиться цитадель, або, як її ще називають, Генуезький замок. Вже в 1378р. місто увійшло до складу Молдавського князівства, при господарюванні яких фортеця з новою назвою Четатя-Альба (Біла фортеця) значно зміцнюється. Влітку 1484р. Білгород завоювали турки і місто на три століття стає одним з найважливіших форпостів Османської імперії і носить назву Акерман, що в перекладі означає ,,Біле місто’’. Під час російсько-турецьких війн кінця ХVІІІ ст. фортеця двічі підкорялась російськім військам, але згідно договорам вона поверталась Туреччині. Лише в 1789р., після чергової війни і підписання Бухарестського миру, місто перейшло до складу Російської імперії. У 1821р. фортецю відвідає видатний російський поет О. Пушкін, на честь якого названа південно-західна чотиригранна з балконом вежа. Тут народився вірш великого поета ,,До Овідія’’, присвячений римському поету Овідію, ім’я якого носить південно-східна восьмигранна вежа (друга її назва – Дівоча). Поступово фортеця втрачає своє оборонне значення, навіть місцева влада дозволяє використовувати каміння фортифікаційних стін для власних потреб населення. Після Гражданської війни Бесарабія з містом Акерман входить до складу Румунії. В 1944р. місто звільнено від фашистської окупації і повертає свою стару назву – Білгород.