Київ

Головна » ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ » КИЇВЩИНА » Київ

Починаючі з Нестора літописця, у якого в ,,Повісті временних літ’’згадується легенда про походження назви міста. За народними переказами на високих дніпровських кручах жили брати Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь. Кий сидів на тій горі, де узвіз Боричів, а Щек на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив на третій горі, яку назвали Хоревицею. І був довкола ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими і тямущими і називалися полянами. Від імені старшого брата Кия і пішла назва міста. За іншими припущеннями в той час переправа через річку здійснювалась на човнах і плотах, а замість весел використовували довгу загострену палицю ,,кий’’. Таким перевізником за легендою був Кий. Також згадується існуючий на цих землях ,,Київ перевіз’’, як штучно створений міст із човнів, які були прив’язані до забитих у дно київ. Мабуть людей на переправі називали киянами, а сам власник перевозу носив призвісько Кий. Саме з 482р., в часи правління Кия, і ведеться приблизний відлік заснування давнього Києва.

Вперше Київ згадується в літописі ,,Повісті временних літ’’ коли в 862р. тут княжили варяги Аскольд і Дір. У 882р. київські князі загинули від рук новгородського князя Олега. Із приходом на київські кручі князя Олега розпочинається розквіт Київської Русі. За літописом у 912р. Віщий Олег померає від укусу змії. Його правонаступником стає син Рюрика Ігор, який продовжує розпочате свого колишнього опікуна.

Князь Ігор Рюрикович, взявши данину з древлян, вирішив збільшити її та повернув вдруге на древлянські землі. Дізнавшись про це, обурені древляни влаштувавли засідку нахабі біля міста Іскоростень і як свідчить літопис, у 945р. Ігора прив’язали за ноги до нагнутих берез та відпустили. Деревця розігнулись і миттєво розірвали тіло князя.

Дружина загиблого Ольга затаїла помсту. За сказаннями древляни надіслали до Києва послів з пропозицією одруження княгині з вождем древлян князем Малом. За наказом Ольги послів живцем закопали в човні, наступних перемовників спалили в бані.

Потім прикинувшись на згоду про одруження попросила здійснити поховальний обряд тризну над могилою мужа свого Ігора. Коли Ольга оплакувала на могилі чоловіка, древляни упивались медом. Вже добре обпоївших древлян княгиня наказала посікти. У 946р. Ольга виступила у похід на древлянські землі і взяла в облогу місто Іскоростень. Все літо тривала облога. Тоді вирішела Ольга піти на хитрість і звернулась до захисників міста, що вона більше не хоче помсти, а візьме лише для примирення невелику данину, яка складалась з трьох голубів та трьох горобців з кожного двору. Древляни дуже зраділи такій милості і виконали дивне прохання княжни. Ольга звеліла своїм воїнам прив’язати до кожної пташки сухий прут. Коли стало смеркатись, наказала вона випустити птахів з підпаленими прутами, а ті повернулись до своїх голуб’ятників та під стріхи хатів. Спалахнув Іскоростень, так Ольга взяла місто і наклала данину тяжку. Княгиня правила в роки неповноліття свого сина Святослава. У 957р Ольга прийняла християнство. Син Святослав князював до 972р. протягом 980-1015рр. Київською Руссю править незаконнонароджений молодший син Святослава Хороброго Володимир. Князь Володимир Великий охрестившись, започав в 988-989 рр. нову державну релігію -православ’я.

За часів Ярослава Мудрого (1019-1054рр.) були зведені головні православні святині держави. Софіївський собор побудований в 1017-1037 рр. у романському стилі, а в 1640-ві роки київський митрополит Петро Могила заснував тут чоловічий монастир. У 1685-1707 рр. Софіївський собор був відбудований в стилі українського (козацького) бароко. Також в 1051р. на дніпровських пагорбах ченцем Антонієм був заснований печерний монастир, який з часом преобразується в Києво-Печерську лавру. Серед лаврських споруд збереглись Троїцька надбрамна церква (1106-1108рр.) і церква Спасу на Берестові (1113-1125рр.), де покоється засновник Москви князь Юрій Довгорукий.Софіївський собор, Києво-Печерська лавра і церква Спаса на Берестові внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У 1037 р. на території Верхнього міста збудовані Золоті ворота. Великий князь Ярослав Мудрий був одружений на принцесі Швеції Інгігерді, а їх середня донька Анна обвінчалась з французьким королем Генріхом І.

Після смерті Ярослава Мудрого за князівство розгорнулась міжусобна війна між його синами. У 1108-1113 рр. князем Святополком було зведено Михайлівський Золотоверхий монастир, який було відбудовано у 1999р. В 1139р. князем Всеволодом ІІ Ольговичем розпочато будівництво Кирилівської церкви. Після смерті князя Володимира Мономаха в ХІІ ст. розпочалось дроблення держави на безліч князівств. У 1240 р., скориставшись князівськими міжусобицями, онук Чингісхана монгольський хан Батий узяв приступом Київ. Була зруйнована Десятинна церква, споруджена у 989-996 рр. Володимиром Великим. Так почалось багатовікове панування Золотої Орди на землях київських. Новий період в історії Києва починається в ХV ст., коли місто увійшло до складу Великого князівства Литовського. Після підписання між Королівством Польським та Великим князівством Литовським у 1569 р. Люблінської унії Київ переходит під владу Річі Посполитої. Поневіряння та утиски католицької Польши призвело до визвольної боротьби українського народу проти ненависної шляхти, яку очолив гетьман Б. Хмельницький. У 1649 р. козацькі війська входять в Київ, де кияни і православне духовенство урочисто зустрічають славного гетьмана. Після підписання Вічного миру між Варшавою і Москвою у 1686 р. місто входить до Московського царства, а в 1708 р. стає центром Київської губернії в складі Російської імперії. В цей час розпочинається розбудова міста. За проектом Бартоломео Растреллі зводяться в стилі бароко імператорський Маріїнський палац (1750-1755 рр.) та Андріївська церква (1744-1767рр.), які безперечно стають прекрасою міста. Після жахливої пожежі у 1811р. на Подолі відбулась перебудова, були зведені Контрактовий будинок (1817р.) та Гостинний двір (1828р.). В 1834р. був заснований Київський імператорський університет Святого Володимира (сьогодні Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Також слід відмітити зведений Володимирський собор (1862-1896рр.), над розписом якого працювали Віктор Васнєцов, Михайло Врубель та ін. У місті зводяться чисельні особняки заможних киян, серед яких знаменитий будинок з химерами за проектом арх. В. Городецького (1902-1904рр.). Також за його проектом зводиться на кошти табачного магната Соломона Когана в мавритансько-арабському стилі Караїмська кенаса (1898-1902рр.). Неподалік Золотих Воріт розташований ,,лицарський замок’’ поміщика М. Підгірського (1898р.). Приваблюють ,,Пряниковий будинок’’(1896р.) цукрозаводчика С. Лібермана та ,,Шоколадний будиночок’’ в стилі венеціанського ренесансу київського купця першої гільдії Семене Могилевцева. На місці згорівшого у 1896р Міського театру зводиться теперішня Національна опера України, де у 1911р. був смертельно поранений прем’єр- міністр Петро Столипін. Після лютневої революції 1917р. у Києві була створена Центральна Рада, а в 1918р. проголошена Українська Народна Республіка. Але молода українська держава проіснувала недовго і лише в 1991р. знову в Києві замайорів жовто-блакитний прапор, Україна отримала довгоочікувану незалежність. Своєрідною прикрасою і символом міста стали київськи каштани, які милують киян та гостей на Хрещатику. А як приємно спуститись до Подолу брущаткою Андріївського узвозу, де мешкав в 1907-1919 рр. відомий російський письменник Михайло Булгаков. Майбутнього містика хрестили в Хрестовоздвиженській церкві (1811-18411рр.), також зберіглась на диво дзвіниця церкви Миколи Доброго, де вінчався письменник. Сам Поділ овіяний легендами і байками, окутий церквами і монастирями та зберігає духовний затишок старого міста. Серед його вуличок загубились храм Святого Миколи Чудотворця (церква Миколи Притиска – кінець ХVІІ ст.), Іллінська церква (1692р.). Добре зберіглись до наших днів споруджені в стилі українського бароко за проектом І. Г. Григоровича-Барського церква Миколи Набережного (1772-1775 рр.) та Свято-Покровська Подільська церква (1766-1772рр.). Відбудовані церква Успіння Богородиці Пирогощої (ХІІст.), Благовіщенська церква (1740р.) на території Братського монастиря, церква Святого Духу із трапезною (1631р.) на території Києво-Могилянської академії. Біля підніжжя Замкової гори розмістився Свято-Вознесенський Флорівський монастир з Вознесенською церквою (1732р.). Уперше обитель згадується у 1566 р. і називалась на честь святих Флора і Лавра. В музеї народної архітектури і побуту України збережені культурна та духовна спадщина українського народу.